Рослинні яруси, гільдії та сумісність видів

Рослинні яруси, гільдії та сумісність видів

Лісосад як просторова мережа взаємодій

Стійкий лісосад будується не з окремих дерев, а з взаємопов'язаних рослинних угруповань.

Кожна рослина займає певне місце:

за висотою;

по глибині коріння;

по відношенню до світла;

відповідно до потреб у вологості;

за часом цвітіння;

по сезону плодоношення;

за способом одержання поживних речовин;

за функцією всередині екосистеми.

Правильно спроектована система використовує простір не лише по поверхні землі, а й по вертикалі, під землею та у часі.

Різні види не повинні постійно конкурувати за той самий ресурс. Їхні функції, розміри та життєві цикли по можливості доповнюють один одного.

Головний принцип DREVO:

Сумісність рослин визначається не близькістю їх назв або традиційними таблицями сусідства, а сумісністю їх екологічних потреб, розмірів, кореневих систем, життєвих циклів та функцій.

1. Три виміри лісосаду

Лісосад розвивається одночасно у трьох вимірах.

Вертикальний вимір

Рослини займають різні висотні рівні:

високі дерева;

середні дерева;

низькі дерева;

чагарники;

трави;

ґрунтопокривні рослини;

ліани.

Це дозволяє ефективніше використовувати сонячне світло та простір.

Підземний вимір

Коріння розташовується на різній глибині:

поверхневі;

мочкуваті;

стрижневі;

глибокі дерев'яні;

кореневищні;

бульбові;

цибулинні.

Різноманітність коренів зменшує пряму конкуренцію та допомагає використовувати різні горизонти ґрунту.

Тимчасовий вимір

Рослини розвиваються і плодоносять у різні терміни.

В одній системі можуть одночасно бути присутніми:

однорічні культури;

швидкозростаючі піонери;

середньострокові чагарники;

молоді плодові дерева;

довговічні горіхоплідні;

старі спадкові дерева;

природний підліток.

Так лісосад зберігає продуктивність під час зміни поколінь рослин.

2. Ярусність як природний принцип

Ярусність й у багатьох природних лісів.

Вона дозволяє:

розподіляти сонячне світло;

створювати різні рівні вологості;

знижувати швидкість вітру;

формувати безліч екологічних ніш;

збільшувати загальну фотосинтетичну поверхню;

підтримувати птахів, комах та інших тварин;

зменшувати відкритість ґрунту;

підвищувати стійкість до погодних коливань.

Однак максимальна кількість ярусів не є самоціллю.

На сухій, холодній або малородючій території надмірно щільна багатоярусна система може призвести до:

нестачі води;

слабке провітрювання;

розвитку захворювань;

пригнічення плодових культур;

надмірної конкуренції;

пожежної небезпеки.

Кількість та щільність ярусів визначаються несучою здатністю території.

3. Високий дерев'яний ярус

Високий ярус формує основний кліматичний каркас лісосаду.

До нього можуть входити:

великі орехоплодні дерева;

довговічні плодові види;

лісоутворюючі місцеві дерева;

дерев'яні кормові культури;

захисні та почвоулучшающие види;

дерева для деревини;

спадкові дерева.

Функції високого рівня

Високі дерева:

сповільнюють вітер;

створюють розсіяну тінь;

перехоплюють опади;

знижують перегрів;

формують глибокі кореневі канали;

піднімають воду та мінеральні елементи;

створюють листовий опад;

служать місцем проживання птахів;

з'єднують лісосад із навколишнім ландшафтом;

накопичують вуглець;

визначають довгострокову структуру території.

Обмеження високого ярусу

Необхідно враховувати:

майбутню висоту;

діаметр крони;

щільність тіні;

міцність деревини;

ризик падіння гілок;

потужність коріння;

відстань до будівель;

затінення продуктивних зон;

пожежну безпеку

Високі дерева проектуються з горизонтом щонайменше 50–150 років.

4. Середній дерев'яний ярус

Середній ярус є основним плодовим рівнем лісосаду.

Він може включати:

яблуні;

груші;

сливи;

вишні;

черешні;

абрикоси;

персики;

хурму;

гранат;

інжир;

шовковицю;

цитрусові;

інші регіонально підходящі культури.

Функції середнього ярусу

виробництво основного врожаю;

формування часткової тіні;

утворення відходів;

підтримка запилювачів;

розвиток грибних зв'язків;

захист чагарників та трав;

формування внутрішнього мікроклімату.

При підборі враховуються:

сила зростання;

тип підщепи;

форма крони;

самоплодность;

потреба в запилювачах;

терміни цвітіння;

зимостойкость;

чутливість до хвороб;

здатність переносити часткове затінення.

5. Низький дерев'яний ярус

Низький дерев'яний ярус займає простір між середніми деревами та чагарниками.

До нього можуть входити:

карликові плодові форми;

невисокі дерева;

кущоподібні деревні культури;

молоді дерева майбутнього середнього ярусу;

тіньовитривалі плодові види;

рослини на слаборослих підщепах.

Цей ярус особливо корисний:

поряд із доріжками;

у невеликих господарських зонах;

біля ділянок, що інтенсивно використовуються;

там, де потрібний зручний ручний збір;

на краях лісових галявин.

Слід враховувати, що дерево низькоросле не завжди є більш стійким. Багато карликових форм мають слабку кореневу систему і вимагають опори, поливу і постійного догляду.

6. Чагарниковий ярус

Чагарники пов'язують дерев'яну пологу з трав'яним рівнем.

Вони можуть виконувати продовольчі, захисні та екологічні функції.

Продуктивні функції

ягоди;

волоські горіхи;

лікарська сировина;

спеції;

чайна сировина;

корм для тварин;

матеріал для переробки.

Екологічні функції

захист ґрунту;

створення підліску;

укриття для птахів;

харчування запилювачів;

зміцнення схилів;

формування живоплотів;

уповільнення вітру;

накопичення снігу;

створення листової підстилки.

Чагарники можуть бути:

світлолюбні;

тіньовитривалими;

вологолюбними;

посухостійкими;

колючими;

азотфіксуючими;

вічнозеленими;

листопадними.

Висока щільність чагарників не повинна перешкоджати доступу, провітрюванню та природному відновленню дерев.

7. Трав'янистий ярус

Трав'янистий ярус є одним із найбільш динамічних рівнів лісосаду.

До нього входять:

багаторічні овочі;

лікарські рослини;

ароматичні трави;

прянощі;

медоноси;

кормові культури;

рослини для мульчі;

біологічні накопичувачі;

види з глибоким корінням;

рослини для ремедіації

Основні функції

Трав'янисті рослини можуть:

захищати ґрунт;

годувати запилювачів;

накопичувати органічну масу;

покращувати структуру ґрунту;

створювати швидкий урожай;

пригнічувати частину небажаних рослин;

залучати корисних комах;

використовувати тимчасово вільний простір;

брати участь у відновлювальній сукцесії.

Трав'яний ярус необхідно проектувати з урахуванням того, що освітленість буде зменшуватися зі зростанням дерев.

Світлолюбні культури поступово переміщаються на галявини та краї, а під деревами зберігаються тіньовитривалі рослини.

8. Шар ґрунтового покриву

Ґрунтопокривні рослини створюють живе покриття поверхні.

Вони виконують функції:

захисту від дощових ударів;

зменшення випаровування;

регулювання температури;

запобігання утворенню кірки;

виробництва органіки;

створення середовища для ґрунтових організмів;

придушення частини бур'янів;

закріплення схилів.

Ґрунтопокривні види можуть бути:

низькими багаторічниками;

чагарничками, що стеляться;

бобовими;

лісовими тіньовитривалими рослинами;

ароматичними травами;

швидкими тимчасовими культурами.

Вимоги до ґрунтопокривних рослин

Вони не повинні:

повністю перекривати доступ повітря до кореневої шийки дерев;

надмірно конкурувати з молодими саджанцями;

ставати неконтрольовано агресивними;

перешкоджати природному відновленню;

створювати безперервну суху пожежну масу.

У перші роки навколо молодих дерев може зберігатися вільне мульчоване коло.

9. Підземний та коренеплідний ярус

Підземний ярус включає рослини, основні господарські чи екологічні органи яких у грунті.

Це можуть бути:

коренеплоди;

бульбові культури;

цибулинні рослини;

рослини з потужним стрижневим корінням;

види із глибокою системою накопичення речовин.

Функції

виробництво їжі;

біологічне розпушування;

використання глибоких горизонтів;

накопичення органіки;

створення каналів після відмирання коріння;

стабілізація ґрунту;

перенесення елементів верхні шари через рослинну масу.

При збиранні кореневих культур важливо не руйнувати ґрунтову структуру навколо дерев.

Інтенсивно викопні культури краще розміщувати:

на окремих грядках;

у молодих світлих гільдіях;

по краях;

вздовж доріжок;

у зонах регулярного догляду.

10. Ярус ліан

Ліани використовують вертикальний простір, опори, шпалери або дерева.

Вони можуть виробляти:

плоди;

ягоди;

насіння;

лікарська сировина;

зелену масу;

корм;

декоративне покриття.

Можливі опори

окремі шпалери;

перголи;

господарські споруди;

сухі стволи;

спеціальні дерева-опори;

міцні живоплоти.

Використання плодових дерев як опор допустиме лише за постійного контролю.

Деякі ліани здатні:

перевантажувати крону;

ламати гілки;

надмірно затінювати листя;

ускладнювати обрізання;

утримувати надмірну вологу;

конкурувати за воду.

Тому цінні плодові дерева зазвичай не повинні стати випадковою опорою для агресивних ліан.

11. Грибний ярус

Гриби утворюють окремий функціональний рівень, хоча більшість їх організму перебуває у грунті чи деревині.

Мікорізні гриби

Пов'язані з живим корінням рослин.

Вони можуть:

розширювати зону поглинання води;

допомагати отримувати фосфор та інші елементи;

брати участь у обміні речовин;

підвищувати стійкість рослин до стресу;

зв'язувати ґрунтові агрегати.

Сапротрофні гриби

Розкладають:

листя;

деревину;

рослинні рештки;

відмерлі коріння.

Вони повертають речовини в кругообіг.

Їстівні гриби, що культивуються.

Можуть вирощуватись на:

дерев'яних колод;

пні;

чіп;

соломі;

спеціальних субстратах.

Грибне виробництво повинне бути сумісним із санітарними вимогами і не повинно вводити небезпечні або небажані організми.

12. Водний та прибережний ярус

Водойми створюють окрему групу екологічних ніш.

У них можуть бути:

підводні рослини;

плаваючі види;

рослини мілководдя;

прибережні трави;

вологолюбні чагарники;

дерева вологих місць.

Функції водної рослинності

очищення води;

зв'язування поживних речовин;

захист берегів;

створення середовища для земноводних;

зниження перегріву води;

підтримка комах;

виробництво біомаси;

формування вологого мікроклімату

Слід запобігати повному заростанню невеликих водойм одним агресивним виглядом.

13. Що таке рослинна гільдія

Гільдія - це спроектована спільнота рослин, грибів, мікроорганізмів та іноді тварин, об'єднана навколо центрального елемента.

Центральним елементом може бути:

плодове дерево;

горіхоплодне дерево;

група дерев;

водоймище;

компостна зона;

захисна смуга;

теплиця;

місце утримання тварин.

Гільдія проектується так, щоб її учасники:

не створювали критичної конкуренції;

займали різні яруси;

використовували різні кореневі обрії;

забезпечували кілька екологічних функцій;

підтримували центральну культуру;

створювали продукцію у різні сезони.

14. Основні функції рослин у гільдії

Центральний продуктивний вигляд

Основне дерево чи чагарник, заради якого створюється гільдія.

Його потреби стають відправною точкою проектування.

Азотфіксуючі рослини

Деякі рослини взаємодіють із мікроорганізмами, здатними пов'язувати атмосферний азот.

Вони можуть використовуватися як:

дерева;

чагарники;

трави;

покривні культури.

Їхня присутність не означає автоматичного живлення сусідніх рослин великою кількістю азоту.

Передача речовин залежить від:

обрізки;

відмирання коріння;

розкладання листя;

роботи мікроорганізмів;

загальної структури ґрунту.

Азотфіксатори підтримують систему, але не замінюють повноцінного кругообігу органіки.

Динамічні накопичувачі

Так називають рослини, здатні формувати глибоке коріння і накопичувати значну кількість мінеральних речовин у листі та стеблах.

Після:

обрізки;

відмирання;

компостування;

використання як мульчу

частина речовин повертається у верхній шар ґрунту.

Термін «динамічний накопичувач» не означає, що будь-яка глибококоренева рослина гарантовано витягує дефіцитний елемент у корисній кількості. Функція має підтверджуватись аналізом біомаси та ґрунту.

Мульчуючі рослини

Створюють велику кількість органічної маси.

Вони можуть:

регулярно скошуватись;

використовуватись як зелена мульча;

формувати листовий опад;

живити ґрунтову біоту;

закривати поверхню.

Важливо не допускати утворення вологого щільного шару безпосередньо у кореневої шийки дерева.

Рослини для запилювачів

Забезпечують цвітіння у різні сезони.

У гільдії бажано мати:

ранньовесняні квіти;

рослини основного сезону;

пізні осінні медоноси;

види з різною формою квітки;

місцеві рослини для спеціалізованих запилювачів.

Рослини для корисних хижих комах

Нектар та пилок потрібні не лише бджолам.

Квітучі рослини підтримують:

метелик;

золотоокий;

хижих ос;

сонечок;

інших організмів, що регулюють шкідників.

Ґрунтопокривні рослини

Створюють живу мульчу та захищають поверхню.

Рослини-репеленти

Деякі ароматичні види можуть змінювати поведінку окремих комах або маскувати запах культур.

Однак вони не утворюють гарантовану захисну стіну.

Їхня роль допоміжна. Вони працюють лише як частина ширшої системи:

різноманітності;

санітарії;

стійких сортів;

природних ворогів;

спостереження.

Рослини-пастки

Можуть залучати шкідників більше, ніж основна культура.

Такі рослини вимагають регулярного контролю, інакше вони стають джерелом розмноження шкідників.

Рослини біологічного розпушування

Мають:

потужним стрижневим корінням;

розвиненою кореневою системою;

здатністю проникати в ущільнені горизонти.

Після їх відмирання залишаються канали для:

води;

повітря;

нових коренів;

ґрунтових організмів.

Захисні рослини

Формують:

вітрозахист;

колючі огорожі;

тіньові екрани;

солозахисні смуги;

стабілізацію схилів;

пожежні буфери

15. Базова структура гільдії плодового дерева

Навколо плодового дерева можуть розташовуватися:

Центральне плодове дерево.

Сумісний запилювач.

Один або кілька ягідних чагарників.

Азотфіксуючі рослини.

Глибококореневі трави.

Квітучі медоноси.

Ґрунтопокривний шар.

Рослини для мульчі.

Грибна зона.

Тимчасові однорічні культури.

Однак, гільдія не повинна містити всі можливі функції одночасно.

Склад залежить від:

віку дерева;

родючості;

кількості води;

освітлення;

доступного простору;

клімату;

інтенсивність догляду.

16. Розвиток гільдії у часі

Гільдія змінюється зі зростанням центрального дерева.

Молода гільдія

Особливості:

дуже світський;

відкритий ґрунт;

невеликий обсяг коріння;

необхідність поливу;

необхідність захисту саджанця.

Можливі:

однорічні культури;

квітучі трави;

ґрунтопокривні рослини;

тимчасові азотфіксатори;

мульчуючі культури.

Гільдія, що формується

Дерево створює часткову тінь.

Поступово:

зменшуються світлолюбні однорічники;

збільшуються тіньовитривалі рослини;

розвивається чагарниковий ярус;

формується грибна система;

накопичується опад.

Зріла гільдія

Особливості:

розвинена крона;

постійна підстилка;

внутрішній кругообіг органіки;

стабільний ґрунтовий покрив;

менше вільного світла;

природне поновлення окремих видів.

Гільдія не є постійною схемою. Вона проходить власну сукцесію.

17. Сумісність видів

Сумісність - це здатність організмів довго існувати поряд без критичного пригнічення і при можливості взаємно підтримувати систему.

Вона оцінюється за кількома групами факторів.

Кліматична сумісність

Рослини повинні бути пристосовані до:

мінімальним та максимальним температурам;

тривалість сезону;

кількості опадів;

вологість повітря;

вітрового навантаження;

сніг;

пізнім заморозкам;

спека.

Світлова сумісність

Види можуть бути:

світлолюбні;

що переносять часткове затінення;

тіньовитривалими.

Необхідно враховувати як сучасну освітленість, а й тінь зрілих крон.

Водна сумісність

Небажано поєднувати в одній локальній зоні рослини з різними вимогами:

вологолюбні та посухостійкі;

що вимагають постійного поливу та чутливі до перезволоження;

прибережні та степові.

В одному лісосаду такі види можуть існувати, але у різних гідрологічних мікрозонах.

Ґрунтова сумісність

Враховуються:

кислотність;

механічний склад;

дренаж;

зміст органіки;

карбонатність;

засолення;

глибина ґрунту;

наявність окремих елементів.

Коренева сумісність

Оцінюються:

глибина коріння;

ширина розповсюдження;

швидкість освоєння ґрунту;

наявність кореневих нащадків;

агресивність кореневищ;

чутливість до ушкодження;

конкуренція за поверхневу вологу

Фенологічна сумісність

Фенологія визначає сезонні терміни розвитку.

Враховуються:

розпускання листя;

цвітіння;

плодоношення;

листопад;

період спокою.

Сумісні терміни дозволяють:

розподілити врожай;

підтримувати запилювачів;

знижувати сезонне навантаження;

використовувати весняне світло до розпускання крон.

Біохімічна сумісність

Деякі рослини виділяють речовини, здатні впливати на проростання та розвиток сусідніх видів.

Це називається алелопатией.

Алелепатичний вплив залежить від:

конкретного виду;

кількості рослинного матеріалу;

стану ґрунту;

роботи мікроорганізмів;

вологості;

відстані;

стадії розкладання залишків.

Наявність алелопатичних речовин не означає, що рослину не можна використовувати в лісосаді. Необхідно визначити чутливі культури та забезпечити відповідну відстань.

Фітосанітарна сумісність

Рослини можуть мати загальні:

шкідників;

грибних збудників;

бактеріальні хвороби;

віруси;

проміжних господарів патогенів

Розміщення близьких культур великими щільними групами підвищує ризик загального ураження.

Господарська сумісність

Рослини мають бути сумісні як біологічно, а й із роботою людини.

Враховуються:

терміни збирання;

необхідність обрізання;

доступ до врожаю;

проїзд техніки;

падіння великих плодів;

колючість;

токсичність;

можливість випасання;

вимоги до санітарії.

18. Типи взаємодій рослин

Нейтральне сусідство

Рослини існують поруч, не надаючи помітного позитивного чи негативного впливу.

Таке сусідство є нормальним і вимагає штучного пошуку особливої ​​взаємної користі.

Взаємодоповнення

Рослини використовують:

різні яруси;

різні кореневі обрії;

різні сезони;

різні джерела ресурсів.

Це один із найбільш надійних видів сумісності.

Сприяння

Одна рослина покращує умови для іншої.

Наприклад:

створює тінь;

захищає від вітру;

накопичує органіку;

підтримує ґрунтову вологу;

формує опору;

покращує мікроклімат.

Конкуренція

Виникає за:

світ;

воду;

елементи живлення;

простір;

запилювачів;

доступ до повітря.

Конкуренція природна і може бути повністю усунена.

Мета проектування – не видалити її, а не допустити критичного рівня.

Придушення

Один вид суттєво погіршує умови для іншого через:

щільну тінь;

агресивне коріння;

швидке розростання;

алелопатичні речовини;

фізичне удушення;

перенесення загальних хвороб.

19. Помилковість універсальних таблиць сусідства

Популярні таблиці «хороших» та «поганих» сусідів часто надмірно спрощують реальність.

Один і той же вид може поводитися по-різному залежно від:

клімату;

сорти;

підщепа;

ґрунти;

відстані;

полив;

віку;

густини;

мікробіом;

догляду.

Тому таблиця сумісності можна використовувати лише як попередня гіпотеза.

Рішення приймається на підставі:

екологічні характеристики;

наукових даних;

місцевого досвіду;

спостереження;

невеликих випробувальних посадок.

20. Кореневе простір

Надземна схема не показує реальної площі, яку займає рослина.

Коріння дорослого дерева може виходити далеко за проекцію крони.

При проектуванні враховуються:

діаметр майбутньої крони;

передбачувана зона коренів;

глибина активного поглинання;

положення водопроводу та дренажу;

фундаменти;

дорожнє покриття;

сусідні дерева;

підземні комунікації.

Коріння не завжди росте симетрично. Вони концентруються там, де доступні:

вода;

повітря;

органічна речовина;

відповідна температура.

21. Конкуренція молодих дерев із травою

Щільний трав'яний покрив корисний для зрілого ґрунту, але може сильно конкурувати з молодими деревами за:

волога;

азот;

поверхневий простір.

У перші роки рекомендується:

зберігати мульчоване коло;

не допускати щільної дернини біля стовбура;

використовувати невисокі сумісні покривні рослини;

регулювати траву скошуванням;

поступово розширювати живий покрив у міру укорінення дерева.

Не можна укладати мульчу безпосередньо до ствола. Це підвищує ризик:

ушкодження кори;

гниття;

розвитку хвороб;

укриття гризунів.

22. Сумісність плодових дерев та запилення

Багато плодових культур потребують перехресного запилення.

Для кожного сорту необхідно встановити:

самоплодность;

сумісні сорти-запилювачі;

збіг термінів цвітіння;

відстань між деревами;

наявність відповідних комах;

плідність та генетичні особливості, якщо вони суттєві для культури.

Недостатньо посадити два дерева одного виду. Їхні сорти можуть:

цвісти у різні терміни;

бути генетично несумісними;

володіти стерильним пилком;

не забезпечувати повноцінного запилення.

План запилення складається окремо кожної основний культури.

23. Споріднені види та загальні хвороби

Посадка великої кількості споріднених рослин може створити безперервний ресурс для загальних шкідників та патогенів.

Наприклад, культури одного ботанічного сімейства можуть мати:

подібні хвороби;

загальних комах;

однакові вимоги до харчування;

схожу чутливість до ґрунтових проблем.

Тому рекомендується:

не створювати надмірно великі однорідні блоки;

поділяти їх іншими функціональними групами;

використовувати різні сорти;

забезпечувати провітрювання;

вести регулярний моніторинг;

зберігати санітарні відстані у разі потреби.

Ботанічна спорідненість який завжди означає несумісність. Воно означає необхідність враховувати загальні ризики.

24. Алелопатия

Алелопатия - хімічний вплив рослини на інші організми через:

кореневі виділення;

листя;

плоди;

відходи;

деревину, що розкладається;

леткі речовини.

Вплив може бути:

переважним;

нейтральним;

стимулюючим;

залежним від концентрації.

При підозрі на сильну алелопатію використовуються:

збільшена відстань;

окремі зони;

збирання надлишкового опаду;

підбір стійких сусідів;

експериментальні ділянки;

аналіз ґрунту та спостереження.

Не слід оголошувати рослину несумісною з усіма культурами лише через наявність окремих біохімічних сполук.

25. Розмір та щільність крони

Сумісність верхніх ярусів визначається як висотою, а й формою крони.

Крони бувають:

вузькими;

розлогий;

плакучими;

пірамідальними;

ажурними;

щільними;

вічнозеленими;

листопадними.

Ажурна листопадна крона може пропускати достатньо світла для підліску.

Щільна вічнозелена крона створює глибоку цілорічні тінь і змінює:

температуру;

вологість;

кислотність підстилки;

рух повітря.

Під таким деревом необхідний спеціальний підбір тіньовитривалих видів.

26. Розподіл світла

Світло в лісосаду розподіляється за типами просторів:

Повне сонце

Підходить для:

більшості плодових культур;

овочів;

світлолюбних трав;

багатьох ягід.

Часткова тінь

Підходить для:

частини чагарників;

лікарських рослин;

лісових ягід;

деяких багаторічних овочів;

молодих дерев, які потребують захисту.

Глибока тінь

Підходить обмежений набір видів.

Тут можуть переважати:

лісові ґрунтопокривні;

папороті;

гриби;

тіньовитривалі декоративні та лікарські рослини.

Продуктивність більшості плодових культур у глибокій тіні знижується.

27. Крайові зони

Кордон між лісом та відкритим простором особливо продуктивна.

На узліссі поєднуються:

сонячне світло;

захист від вітру;

деревний опад;

різноманітність комах;

простір для чагарників;

зручний доступ.

Узлісся може включати поступовий перехід:

високі дерева → середні дерева → чагарники → високі трави → низький покрив → луг.

Різка вертикальна стіна лісу сильніше піддається вітровому навантаженню.

28. Гільдії на кшталт центральної культури

Гильдия плодового дерева

Основний акцент:

запилення;

харчування ґрунту;

контроль трави;

підтримка корисних комах;

зручний збір.

Гільдія орехоплодного дерева

Враховуються:

велика крона;

тривалий термін життя;

глибоке коріння;

значна тінь;

особливості опаду;

падіння важких плодів.

Гільдія ягідного чагарника

Основні потреби:

відповідна кислотність;

захист від птахів;

регулярне збирання;

контроль розростання;

достатня вологість.

Гільдія ліани

Вимагає:

міцної опори;

гарного освітлення;

доступу для обрізання;

контролю маси;

сумісності із рослиною-опорою.

Гільдія водоймища

Об'єднує:

прибережні рослини;

водні види;

вологолюбні чагарники;

запилювачів;

земноводних;

рослин для фільтрації води.

29. Гільдії з екологічної функції

Вітрозахисна гільдія

Складається з кількох висотних рівнів.

До неї входять:

стійкі високі дерева;

середні дерева;

чагарники;

трав'яний покрив.

Вона має бути достатньо проникною для повітря.

Ґрунтововідновна гільдія

Основні функції:

глибоке розпушування;

накопичення органіки;

фіксація азоту;

захист поверхні;

розвиток грибів;

зменшення ерозії.

Запальна гільдія

Забезпечує безперервне цвітіння та місця проживання комах.

Протиерозійна гільдія

Включає рослини:

з мочкуватим корінням;

з глибоким корінням;

здатні закріплювати поверхню;

стійкі до тимчасового затоплення чи посухи.

Прибережна фільтруюча гільдія

Затримує:

ґрунтові частки;

органічні забруднення;

надлишок поживних речовин;

поверхневий стік.

Вона не замінює технічне очищення токсичних стоків.

Пожежостійка гільдія

Включає:

види з меншою горючістю;

рослини з високим вмістом вологи;

низький керований покрив;

листяні дерева;

доступ до води.

Навіть такі рослини не є повністю негорючими.

30. Рослини тимчасового та постійного каркасу

У лісосаду розрізняються:

Постійні рослини

Формують систему на десятиліття та століття:

довговічні дерева;

основні плодові;

горіхоплідні;

природні лісоутворюючі види;

постійні захисні смуги.

Тимчасові рослини

Використовуються на ранніх стадіях:

швидкозростаючі піонери;

тимчасові азотфіксатори;

однорічні культури;

рослини для мульчі;

тимчасові захисні чагарники;

швидко зростаючих дерев для тіні.

Для кожної тимчасової рослини заздалегідь визначається:

термін використання;

умови видалення;

спосіб обрізання;

можливість перетворення на мульчу;

місце у наступній сукцесії.

31. Принцип керованого проріджування

Молоді посадки іноді створюються щільніше зрілої структури.

Це дозволяє швидше:

закрити ґрунт;

створити органіку;

захистити територію;

сформувати мікроклімат;

отримати ранню біомасу.

Але проект має передбачати проріджування.

Видалені рослини можуть використовуватися як:

деревна тріска;

опори;

паливо;

будівельний матеріал;

грибний субстрат;

корм;

маса, що компостується.

Проріджування проводиться поступово, щоб не викликати різкого:

перегріву;

посилення вітру;

висихання;

зростання бур'янів;

пошкодження дерев, що залишилися.

32. Полікультура та керовані групи

Висока різноманітність не означає хаотичного змішання всіх видів.

Цілком випадкова посадка ускладнює:

збирання;

догляд;

обрізання;

спостереження;

захист;

сортову ідентифікацію;

механізацію.

Тому лісосад може поєднувати:

функціональні гільдії;

невеликі сортові групи;

змішані смуги;

продуктивні галявини;

природні ядра;

дослідні ділянки;

Найбільш регулярні господарські зони.

Структура має бути екологічно різноманітною і водночас зрозумілою управління.

33. Матриця сумісності

Для проектування кожної пари чи групи видів застосовується матриця оцінки.

За кожним критерієм сумісність може оцінюватися як:

високий;

допустима;

умовна;

низька;

невідома.

Невідома сумісність потребує випробування, а не автоматичного дозволу.

34. Картка рослини DREVO

Для кожного виду чи сорту створюється окрема картка.

Ідентифікація

офіційне назву;

місцеву назву;

латинська назва;

сім'я;

сорт;

підщепа;

походження матеріалу.

Просторові параметри

висота;

ширина крони;

швидкість зростання;

форма крони;

глибина коріння;

тип кореневої системи.

Екологічні вимоги

клімат;

морозостійкість;

жаростійкість;

світ;

вода;

ґрунт;

кислотність;

засолення;

вітростійкість.

Біологічні характеристики

термін життя;

початок плодоношення;

цвітіння;

запилення;

розмноження;

природне поновлення;

хвороби;

шкідників.

Функції

їжа;

корм;

жимолость;

фіксація азоту;

мульча;

лікарська сировина;

вітрозахист;

стабілізація ґрунту;

деревина;

підтримка тварин.

Обмеження

токсичність;

інвазивність;

алелопатия;

колючість;

крихкість;

агресивне коріння;

пожежне навантаження;

законодавчі обмеження.

35. Таблиця проектування ярусів

36. Таблиця функціонального складу гільдії

37. Випробувальні гільдії

Перед масовим використанням нових комбінацій створюються невеликі дослідні ділянки.

Порівнюються:

різні ґрунтопокривні рослини;

способи мульчування;

густина чагарників;

варіанти запилювачів;

різні підщепи;

поєднання трав;

реакція на часткову тінь;

споживання води;

стійкість до хвороб.

До кожного досвіду фіксуються:

схема посадки;

дата;

склад;

відстані;

ґрунтові умови;

полив;

погодні події;

зростання;

урожай;

хвороби;

трудовитрати.

Успішна комбінація має підтверджувати свою стійкість протягом кількох сезонів.

38. Моніторинг сумісності

Сумісність оцінюється неодноразово перед посадкою, а протягом усього життя рослин.

Ознаки несприятливого поєднання:

одностороннє пригнічення;

деформація крон;

різке зменшення приросту;

нестача світла;

постійне пересихання;

розвиток загальних хвороб;

слабке плодоношення;

надмірне розростання одного виду;

неможливість доступу;

пошкодження коренів та споруд.

Можливі рішення:

обрізання;

пересадження молодих рослин;

проріджування;

зміна зрошення;

заміна ґрунтопокривного виду;

створення кореневого бар'єру;

поділ рослин;

видалення агресивних елементів.

39. Принцип мінімально достатньої складності

Лісосад має бути різноманітним, але керованим.

Занадто проста система стає вразливою.

Занадто складна система може стати:

незрозумілою;

трудомісткою;

погано контрольованою;

незручною для збору;

економічно нестійкою.

Тому кожна гільдія повинна містити не максимальну, а мінімально достатню кількість елементів для виконання необхідних функцій.

Замість десятків випадкових видів краще використовувати кілька добре підібраних рослин, взаємодія яких зрозуміла та перевірена.

40. Підсумкова модель DREVO

Рослинна архітектура стійкого лісосаду будується через поєднання:

**вертикальній ярусності

різноманітності коренів

тимчасової зміни поколінь

функціональних гільдій

екологічної сумісності

генетичного розмаїття

запилення

ґрунтової біоти

керованої конкуренції

постійного спостереження.

Сумісність значить відсутність конкуренції.

Вона означає, що конкуренція не руйнує систему, а різницю між організмами дозволяють їм спільно використовувати простір, воду, світло і час.

Заключний принцип

Хороша гільдія – це не група рослин, яким приписують дружбу. Це перевірена просторова та функціональна система, в якій кожен учасник має зрозуміле місце, не створює критичного ризику та допомагає лісосаду виконувати екологічні, продовольчі та господарські завдання.

Стійкість лісосаду створюється не кількістю висаджених видів, а якістю зв'язків між ними.