Тварини як інструмент відновлення боліт та заплав

Тварини як інструмент відновлення боліт та заплав

Триетапна система DREVO Living Wetlands Fauna Recovery

Концепція

Відновлення болотистій території не можна завершити лише будівництвом водоутримуючих споруд та висаджуванням рослин.

Повноцінна екосистема формується завдяки діяльності тварин, які:

рихлять і перемішують ґрунт;

поширюють насіння;

регулюють рослинність;

створюють мікрорельєф;

переробляють органіку;

формують кормові ланцюги;

контролюють чисельність комах та дрібних тварин;

створюють нові місцеперебування.

Але тварин не можна просто випустити на деградовану територію. Їх вводять поступово, тільки після відновлення гідрології та створення достатньої кормової бази.

Пропонується триетапна система:

керована біологічна підготовка території свинями;

заселення та залучення птахів;

повернення різноманітності домашніх, напівдиких та диких тварин.

Головний принцип:

Спочатку відновлюється вода і місце існування, потім вводяться тварини, що відповідають її несучій здатності.

Підготовчий етап - до появи тварин

До запуску свиней, птахів чи інших тварин необхідно виконати базові роботи:

відновити водний режим;

закрити зайві дренажні канали;

створити безпечні переливи;

визначити зони постійної та сезонної води;

видалити токсичні відходи та небезпечний металобрухт;

провести аналіз ґрунту, води та донних відкладень;

виділити природне ядро ​​без втручання;

визначити ділянки з рідкісними рослинами та місцями розмноження тварин;

створити буфер між болотом та сільськогосподарськими землями;

встановити вихідну мережу моніторингу.

Тварини не повинні використовуватись замість відновлення гідрології. Якщо болото продовжує осушуватись чи забруднюватись, їхня діяльність лише збільшить пошкодження.

Етап 1. Керована робота свиней

Призначення

Домашні свині можуть тимчасово використовуватись як біологічний інструмент для підготовки окремих ділянок деградованої заплави.

При пошуку коренів та безхребетних вони:

розкривають щільну дернину;

створюють ділянки відкритого ґрунту;

перемішують верхній шар;

руйнують монопольний травостій;

формують невеликі заглиблення;

прискорюють розкладання рослинних решток;

готують місця для проростання насіння;

можуть допомагати видаляти кореневища деяких небажаних рослин.

По глибині звичайне риття свиней торкається переважно верхніх сантиметрів ґрунту, проте при високій щільності тварин пошкодження швидко стає надмірним. USDA відзначає погіршення структури ґрунту, рослинності та якості води при інтенсивному впливі свиней.

Де свині можуть застосовуватись

Допустимі ділянки:

занедбані сільськогосподарські заплави;

щільні монокультурні травостої;

території, що заросли окремими агресивними рослинами;

ущільнені колишні пасовища;

ділянки майбутніх вологих лук;

зони підготовки під мозаїчну посадку;

периферія болота, що відновлюється.

Свині особливо корисні там, де потрібно швидко створити мозаїчність поверхні без суцільної механічної обробки.

Де свиней використовувати не можна

Не допускається запуск:

у природне ядро ​​болота;

на торфовища, що збереглися;

у джерельні зони;

безпосередньо в русла струмків;

на нерестилища;

у місця розмноження амфібій;

у гніздові зони наземних птахів;

на нестабільні чи ерозійно небезпечні береги;

на ділянки з рідкісними рослинами;

у зони нових посадок;

у забруднені ґрунти;

на заболочені території, де тварини можуть ув'язнути;

у зонах питного водопостачання.

На солончаках та м'яких прибережних болотах вплив свиней може фрагментувати рослинний покрив та уповільнювати його відновлення.

Які свині підходять

Використовуються виключно керовані домашні тварини.

Переважні якості:

спокійний темперамент;

невеликий чи середній розмір;

гарна пристосованість до пасовищного змісту;

відсутність надмірно важкої маси;

можливість роботи з мобільною огорожею;

ветеринарна простежуваність.

Не допускається використання:

диких свиней;

неконтрольованих гібридів із кабаном;

тварин невідомого походження;

хворих чи неперевірених тварин;

свиноматок із поросятами у складному рельєфі;

агресивних виробників без окремого режиму утримання.

Секторна система

Територія ділиться на невеликі часові сектори.

Орієнтовна пілотна модель:

Це не готовий норматив густини тварин. Фактична навантаження визначається за станом ґрунту, погоді, масі тварин та швидкості утворення відкритого ґрунту.

Робота припиняється раніше запланованого терміну, якщо:

поверхня стає надмірно розритою;

з'являється суцільний грязьовий майданчик;

збільшується каламутність стоку;

ушкоджується торф;

зникає рослинний покрив;

тварини концентруються біля води;

виникає запах чи накопичення гною.

Мобільна інфраструктура

Для керування використовуються:

переносні електричні огородження;

подвійна зовнішня захисна лінія;

мобільні укриття;

переносні годівниці;

напувалки на твердій підставі;

мобільні переходи;

камери;

GPS-мітки;

датчики вологості та стану ґрунту.

Корм, вода та укриття регулярно переміщуються, щоб тварини не руйнували одну точку.

Напувалки не можна встановлювати безпосередньо біля берега або в джерелі.

Управління гною та якістю води

Надлишок тварин здатний викликати:

надходження азоту та фосфору;

мікробіологічне забруднення;

евтрофікацію;

погіршення якості води;

поширення паразитів.

Тому передбачаються:

мінімальна щільність тварин;

короткі періоди перебування;

заборона доступу до відкритого русла;

рослинний фільтруючий пояс;

контроль нітратів, фосфатів та бактерій;

перенесення годівлі та відпочинку;

період спокою після обробки.

Очікуваний результат першого етапу

Після виведення свиней територія повинна мати:

мозаїчні ділянки відкритого ґрунту;

збережені острівці колишньої рослинності;

невеликі заглиблення;

неушкоджені водні канали;

відсутність глибокої колії;

відсутність суцільного розмиву;

відсутність забруднення води.

Після цього виконуються:

підсів місцевих рослин;

розкидання сіна з донорних лугів;

посадка чагарників;

встановлення деревини та каміння;

захист окремих ділянок від повторної дії;

контроль природного поновлення.

Етап 2. Повернення та залучення птахів

Термін "запуск птахів" слід застосовувати обережно.

Для більшості диких птахів правильна стратегія не випускати їх штучно, а створити місцеперебування, після чого вони заселять територію природно.

У європейських проектах відновлення водного режиму, мілководій, вологих лук, островів, режимів косіння і випасу призводило до помітного зростання чисельності птахів, що гніздяться і мігрують.

Підготовка середовища для птахів

Створюються:

відкриті мілководдя;

сезонні мілини;

вологі луки;

острови без наземних хижаків;

очеретяні та осокові укриття;

дерева та сухостій для присади;

піщано-гравійні майданчики;

плаваючі острови;

спокійні глибокі чаші;

зони без постійної присутності людей.

Потрібна мозаїка, бо різні птахи потребують протилежних умов.

Функціональні групи птахів

Птахи вологих лук.

Функції:

споживання комах;

перенесення насіння;

участь у харчових ланцюгах;

індикатор якості відкритих заплавних місцеперебування.

Їм необхідні:

низька рослинність;

вологий ґрунт;

сезонні калюжі;

відсутність щільної дерев'яної стіни;

контроль наземних хижаків

Водоплавні птахи

Функції:

перенесення насіння та безхребетних;

перерозподіл органіки;

участь у динаміці водяної рослинності.

Їм необхідні:

відкрита вода;

мілководдя;

острови;

спокійні зони відпочинку;

природна кормова основа.

Комахоїдні птахи

Функції:

регулювання чисельності комах;

контроль окремих шкідників;

підтримка харчових кіл.

Їм необхідні:

чагарники;

очеретяні краї;

старі дерева;

мертва деревина;

відсутність інсектицидів.

Хижі птахи

Функції:

контроль гризунів;

контроль слабких та хворих тварин;

підтримка рівноваги харчової мережі.

Для них створюються:

високі присади;

старі дерева;

спокійні ділянки;

відкриті мисливські зони.

Їх не можна штучно концентрувати поруч із колоніями рідкісних птахів, що гніздяться, без оцінки наслідків.

Домашні птахи

На господарській периферії можуть використовуватись:

качки;

гуси;

кури;

цесарки;

індички.

Їх функції:

контроль окремих безхребетних;

переробка частини рослинної біомаси;

удобрення господарських ділянок;

формування продукції.

Але свійський птах не повинен вільно заходити в природне ядро.

Ризики:

передача хвороб диким птахам;

руйнування берегів;

виїдання амфібій;

евтрофікація;

конкуренція;

поїдання рідкісних рослин;

залучення хижаків.

Між господарським птахом та зонами диких птахів передбачається санітарний буфер.

Штучне випускання диких птахів

Допустимо лише в рамках офіційної програми:

реінтродукції;

відновлення зниклої популяції;

випуску реабілітованих тварин;

наукового розведення рідкісного виду.

Обов'язкові:

дозволи;

ветеринарний контроль;

генетична перевірка;

відповідність місцевої популяції;

оцінка кормової бази;

контроль після випуску;

план зупинки програми.

Не можна закуповувати птахів та випускати їх заради швидкого візуального ефекту.

Етап 3. Повернення різноманітності тварин

Третій етап починається тільки після того, як:

стабілізовано водний режим;

сформувалася рослинність;

відновилися комахи та безхребетні;

з'явилися природні птахи;

є укриття;

існує мережа екологічних коридорів;

вода відповідає санітарним вимогам.

Тварини вводяться одночасно, а функціональними групами.

Група 1. Домашні травоїдні

Для керованого випасу можуть використовуватись:

велика рогата худоба стійких порід;

водяні буйволи у відповідному кліматі;

коні;

поні;

віслюки;

вівці;

кози тільки на сухій периферії.

Функції:

підтримка вологих лук;

стримування заростання чагарниками;

створення рослинності різної висоти;

витоптування окремих невеликих ділянок;

перенесення насіння.

Грамотно організовані випасання та косіння застосовуються у програмах відновлення вологих лук і місць проживання птахів.

Чому не можна використовувати один вид

Різні травоїдні впливають на рослинність по-різному:

Поєднання тварин може створювати велику мозаїчність, але лише при роздільному сезонному управлінні.

Група 2. Малі ссавці

Природне повернення підтримується через:

ділянки високої трави;

чагарники;

крапля дощу;

сухі піднесення;

неорані буфери;

відсутність родентицидів;

безпечні переходи через дороги.

Дрібні ссавці стають кормовою базою для:

сова;

денних хижих птахів;

лис;

куньїх;

змій.

Їх зазвичай не потрібно випускати штучно.

Група 3. Амфібії та рептилії

Для амфібій створюються:

безрибні сезонні водоймища;

мілководдя;

вологі лісові укриття;

переходи під дорогами;

пологі береги;

мертва деревина;

зимувальні ділянки.

Для рептилій необхідні:

сухі острівці;

кам'яні гряди;

сонячні укоси;

дерев'яні завали;

безпечні від паводку піднесення.

Перенесення амфібій здійснюється лише за офіційних програм і після перевірки хвороб.

Група 4. Риби та водні організми

Рибу запускають лише у постійні водоймища, пов'язані з природною річковою системою.

Не всі болотяні чаші повинні містити рибу.

Зберігаються:

рибні глибокі зони;

безрибні водоймища для амфібій;

ділянки для молюсків;

водойми з різною швидкістю течії.

Використовуються лише місцеві види та генетично відповідні популяції.

Група 5. Бобри

Там, де бобр є природним виглядом, може стати ключовим інженером екосистеми.

Його діяльність створює:

греблі;

ставки;

мілководдя;

затоплені ліси;

канали;

мертву деревину;

укриття для риб та амфібій.

Але випуск бобрів допустимо лише після оцінки:

ризику затоплення доріг;

впливу на поля;

стійкості мостів;

доступність деревного корму;

конфліктів із населенням;

Можливості регулювання рівня води.

У конфліктних місцях застосовуються аналоги бобрових гребель, а чи не самі тварини.

Група 6. Видри та інші хижаки

Видри зазвичай повертаються самостійно, якщо:

вода чиста;

є риба;

існують тихі береги;

є укриття;

відсутні небезпечні пастки;

збережено зв'язок з іншими річками.

Штучний випуск хижаків без стійкої кормової бази є неприпустимим.

Група 7. Великі дикі травоїдні

На великих територіях можливі:

олени;

козулі;

лосі;

кабани;

інші місцеві види.

Їхня присутність регулюється через:

площа доступної території;

природних хижаків;

мисливське керування;

захист молодих посадок;

екологічні коридори;

огородження сільськогосподарських ділянок.

Дикий кабан повинен використовуватися як інструмент контрольованого відновлення. Його чисельність важко управляється, а пошкодження боліт та водозборів може бути значним.

Група 8. Хижаки верхнього рівня

Повернення:

вовка;

рисі;

шакал;

великих хижих птахів

можливо лише у масштабному зв'язаному ландшафті.

Хижаки:

регулюють чисельність травоїдних;

змінюють поведінку тварин;

зменшують постійний випас в одній зоні;

підтримують природний відбір.

Їх не можна вводити у невеликий обгороджений болотяний пілот.

Послідовність третього етапу

Стадія 3.1 - безхребетні та амфібії

Переважно природне заселення.

Стадія 3.2 - керовані травоїдні

Сезонний випас на окремих ділянках.

Стадія 3.3 - риби та водні організми

Тільки у підготовлених постійних водоймищах.

Стадія 3.4 - інженери екосистеми

Бобри та інші види – після оцінки ризику.

Стадія 3.5 - природне повернення хижаків

Без штучного прискорення, якщо немає офіційної реінтродукційної програми.

Ветеринарна безпека

Всі домашні тварини, що випускаються, проходять:

ідентифікацію;

карантин;

клінічне обстеження;

контроль паразитів;

вакцинацію за регіональними вимогами;

перевірку захворювань, що переносяться;

реєстрацію переміщень.

Особлива увага приділяється запобіганню обміну захворюваннями між:

домашніми свинями та кабанами;

домашнім і диким птахом;

худобою та дикими жуйними;

розлученими та природними рибами.

Генетична безпека

Не можна випускати:

чужорідні підвиди;

сільськогосподарські гібриди у дику природу;

тварин невідомого походження;

рибу з іншого водозбору;

штучно виведені форми, здатні схрещуватися із рідкісними місцевими популяціями.

Пріоритет:

природне заселення;

місцеві генетичні лінії;

офіційні природоохоронні розплідники;

документоване походження.

Система зон

Зона 1 - природне ядро

без свійських тварин;

мінімальне відвідування;

природна фауна.

Зона 2 - кероване відновлення

тимчасова робота свиней;

посадки;

кошення;

контрольований випас.

Зона 3 - вологі луки

велика рогата худоба;

коні;

вівці;

сезонний режим.

Зона 4 - господарська периферія

свійський птах;

кормові культури;

інфраструктура;

ветеринарне обслуговування

Зона 5 – екологічний коридор

вільний рух диких тварин;

відсутність постійних огорож;

безпечні переходи.

Тварини та молоді посадки

Після першого етапу свині та великі травоїдні виключаються з ділянок посадки до вкорінення дерев та чагарників.

Використовуються:

індивідуальні захисні сітки;

тимчасові огородження;

колючі чагарникові бар'єри;

дерев'яні завали;

посадки щільними групами;

ротація випасу.

USDA рекомендує тимчасово виключати випас із ділянок відновлення до стабілізації ґрунту та закріплення рослинності.

Обсерваторія «Жива гора»

Система контролює:

становище тварин;

тривалість перебування у секторі;

стан рослинності;

частку відкритого ґрунту;

каламутність води;

азот та фосфор;

поширення насіння;

чисельність птахів;

розмноження амфібій;

конфлікти між видами;

ветеринарні ризики.

Використовуються:

GPS-нашийники;

фотопастка;

акустичні станції;

дрони;

аналіз eDNA;

датчики води;

супутникові знімки;

Рівер Ровер Скаут.

Критерії переходу між етапами

Перехід від свиней до птахів

Допускається, якщо:

припинено ерозію;

відновилося щонайменше встановленої проектом частки рослинного покриття;

вода не забруднена;

сформовані відкриті та закриті ділянки;

з'явилися комахи;

створені острови та мілководдя.

Перехід від птахів до різноманітності тварин

Допускається, якщо:

птахи використовують територію кілька сезонів;

є природне розмноження;

сформовані стійкі рослинні угруповання;

вода придатна для водяної фауни;

є екологічні коридори;

визначено несучу здатність території.

Орієнтовна тривалість етапів

На невеликій ділянці окремі процеси підуть швидше, але зрілу харчову мережу не можна створити за сезон.

Що не можна робити

Не допускається:

випускати велику череду свиней на все болото;

використовувати диких кабанів замість керованих домашніх свиней;

залишати свиней до знищення рослинного покриву;

допускати тварин безпосередньо до джерел;

випускати домашніх качок та гусей у природне ядро;

купувати диких птахів для декоративного випуску;

заселяти всі водойми рибою;

випускати хижаків до формування кормової бази;

змішувати місцеві та чужорідні генетичні лінії;

запроваджувати тварин без ветеринарного контролю;

вважати кількість випущених тварин показником успіху;

продовжувати випасання при зростанні каламутності, ерозії або забруднення води.

Поліпшена модель DREVO

Правильна послідовність виглядає так:

Етап 0

Вода, рельєф та рослинність.

Етап 1

Короткочасна робота домашніх свиней на обраних деградованих секторах.

Етап 2

Створення місцеперебування та природне повернення птахів; випуск – лише в офіційних програмах.

Етап 3

Сезонне введення домашніх травоїдних та поступове природне заселення місцевою фауною.

Етап 4

Повернення інженерів екосистеми та хижаків лише після формування стійкої харчової мережі.

Місія

Тварини у системі DREVO Живі гори не є декоративним доповненням до відновленого болота. Вони стають його робітниками учасниками.

Свині можуть швидко підготувати окремі деградовані ділянки. Птахи повертають рух насіння, комах та поживних речовин. Травоїдні підтримують мозаїчність лук. Бобри створюють воду та деревні місцеперебування. Хижаки регулюють чисельність тварин.

Але ця система працює тільки тоді, коли кожна тварина вводиться:

у правильний час;

у правильне місце;

в обмеженій кількості;

після відновлення середовища;

під постійним екологічним та ветеринарним контролем.

Завдання проекту — не заселити болото тваринами, а відновити умови, в яких природна різноманітність зможе повернутись та підтримувати себе самостійно.