Абрикос як інструмент відновлення землі

Абрикос як інструмент відновлення землі

Абрикос може бути дуже корисним для відновлення сухих, кам'янистих і раніше сільськогосподарських земель. Він поєднує екологічну та господарську функції: створює кореневу систему та деревний покрив, дає раннє цвітіння, плоди, органічні залишки та порівняно швидкий дохід.

Але важливо розуміти обмеження: сам по собі абрикос не відновлює ґрунт автоматично. Якщо створити монокультурний абрикосовий сад, залишити міжряддя голими та не повертати органіку, згодом дерева можуть виснажувати запаси вологи та органічної речовини. Дослідження богарних абрикосових садів на напівзасушливому Лесовому плато показало посилення глибокого дефіциту води та подальше зниження ґрунтової органічної речовини у старих насадженнях при екстенсивному управлінні. (ScienceDirect)

Тому абрикос краще використовувати не як єдиний засіб відновлення, а як продуктивний елемент змішаної відновлювальної системи.

Чим абрикос корисний землі

1. Швидко створює дерев'яний ярус

Абрикос росте швидше за багато довговічних лісових порід. Через кілька років він уже здатний:

затінювати частину поверхні;

знижувати перегрів ґрунту;

зменшувати швидкість вітру біля землі;

затримувати дощові краплі;

створювати м'якший мікроклімат;

формувати укриття для трав та чагарників.

Це особливо важливо на колишній ріллі, де немає дерев та сильні температурні перепади.

2. Закріплює верхні шари ґрунту

Розгалужене коріння утримує ґрунтові частинки і підвищує стійкість схилів до поверхневого розмиву. Абрикос може брати участь у відновленні:

пологих сухих схилів;

терас;

занедбаних сільськогосподарських земель;

кам'янистих суглинків;

опушек;

протиерозійних плодових смуг.

Однак для ярів, що активно розмиваються, берегів річок і рухомих пісків спочатку потрібні трави, чагарники, кам'яні лінії або інженерні заходи. Один абрикос не зупинить сильну ерозію.

3. Повертає органіку

Абрикос щорічно виготовляє:

листя;

дрібні гілки;

кореневі виділення;

відмираюче тонке коріння;

квіти;

опалих плодів;

деревину після обрізки.

Якщо ці матеріали залишати на ділянці, вони поступово перетворюються на ґрунтову органіку.

Особливо корисно:

подрібнювати гілки після обрізки;

використовувати їх як тріску;

залишати здорове листя під деревами;

компостувати пошкоджені плоди;

повертати в систему вичавки після переробки врожаю.

Якщо ж щороку прибирати плоди, листя, траву та гілки, кругообіг поживних речовин порушується.

4. Створює постійну кореневу систему

На відміну від однорічної ріллі, абрикос не потребує щорічного руйнування ґрунту. Його постійне коріння:

підтримують ґрунтові пори;

створюють канали для води;

живлять мікроорганізми;

стабілізують агрегати;

пов'язують різні горизонти ґрунту.

Корисний ефект різко знижується, якщо сад регулярно глибоко переорюють.

5. Дає ранній ресурс запилювачам

Абрикос цвіте дуже рано, часто до розпускання листя. Це цінне весняне джерело пилку та нектару там, де поряд є дикі запилювачі.

Але раннє цвітіння одночасно є господарським ризиком: заморозки назад здатні знищити врожай. Тому абрикос не слід розміщувати в низинах, де накопичується холодне повітря. Краще підходять сонячні схили та захищені місця. (Права гілка здоров'я)

6. Дає їжу людям та тваринам

Використовуються:

свіжі плоди;

сухофрукти;

пастилка;

пюре;

сік;

варення;

оцет;

соуси;

кормові відходи;

олія зі спеціально перероблених кісточок.

Опалі плоди також вживають птахи, комахи та дрібні ссавці. Однак кісточки та ядра деяких сортів можуть містити значну кількість ціаногенних сполук, тому їх не можна безконтрольно використовувати у їжу чи корм.

7. Створює ранню економічну віддачу

Дубу чи цінному горіху можуть знадобитися десятиліття. Абрикос при гарному догляді починає давати господарсько помітний урожай значно раніше.

Це дозволяє фінансувати подальше відновлення:

посадку довговічних дерев;

будову водозборів;

створення розплідника;

закупівлю огорож;

переробку продукції;

відновлення трав'яного покриву.

На яких землях абрикос доречний

Абрикос найкраще росте на:

сонячних ділянок;

глибоких або помірно глибоких ґрунтах;

добре дренованих суглинках;

вапняних та кам'янистих ґрунтах при достатній структурі;

схилах без застою холодного повітря;

ділянках із теплим літом;

землях, де коріння не стоять у воді.

Абрикос віддає перевагу грунту, який одночасно утримує деяку вологу і добре дренується. На заболоченій або постійно перезволоженій землі підвищується небезпека пошкодження та загнивання коріння. (Права гілка здоров'я)

Де абрикос не є добрим першим деревом

Він погано підходить для початкового відновлення:

сталь;

регулярно затоплюваних низин;

важких безструктурних глин із застоєм води;

сильно засолених ґрунтів;

рухомих дюн;

дуже вітряних відкритих майданчиків без захисту;

північних морозних низин;

ділянок без можливості поливу у період;

сильно забруднених техногенних ґрунтів.

На таких територіях спочатку відновлюють воду, трав'яний покрив, структуру ґрунту та захисний чагарниковий ярус.

Головний ризик: висушування ґрунту

Абрикос вважається порівняно посухостійкою плодовою культурою, але це не означає, що він не споживає воду.

У напівзасушливій зоні доросле дерево здатне використовувати вологу із глибоких шарів. При високій щільності посадки та відсутності ґрунтового покриття це може призвести до:

формування глибокого сухого горизонту;

зниження зростання дерев;

зменшенню врожаю;

загибелі трав'яного покриву;

поступового витрачання органічної речовини.

Саме такий ефект спостерігався у довготривалих богарних монокультурних абрикосових садах на Лесовому плато. (ScienceDirect)

Отже, для відновлення землі необхідно:

не загущати посадку;

збирати та утримувати дощову воду;

зберігати ґрунтовий покрив;

повертати органічні залишки;

проріджувати старі насадження;

поєднувати абрикос з травами та чагарниками;

не висаджувати його суцільним масивом по всій території.

Правильна відновлювальна система з абрикосом

1. Абрикос над центрі голої землі, а підготовленої мікрозоні

Навколо дерева створюють:

широку водозбірну чашу;

невеликий вал із нижньої сторони схилу;

шар мульчі;

трав'яний покрив;

захист від тварин;

тимчасовий захист від вітру

На схилі посадкову чашу розташовують так, щоб вона перехоплювала частину поверхневого стоку, але не перетворювалася на болотисту яму.

2. Контурна посадка

На схилах абрикос краще розміщувати:

вздовж горизонталей;

на терасах;

у шаховому порядку;

біля водозбірних півлунок;

усередині смуг багаторічної рослинності.

Не слід робити прямі посадочні ряди зверху вниз по схилу: вони здатні перетворюватися на шляхи прискореного стоку.

3. Достатня відстань

Для відновного лісосаду відстань зазвичай має бути більшою, ніж у інтенсивному промисловому саду.

Орієнтири:

5–6 м - продуктивний сад з регулярним доглядом;

6–8 м - Змішаний лісосад;

8–10 м - Суха богарна система;

10 м і більше дуже сухі землі з обмеженим запасом води.

Чим менше опадів і слабкіший грунт, тим більше простору потрібно одному дереву.

4. Постійне покриття між деревами

Міжряддя не можна залишати голими.

Підходять:

еспарцет;

люцерна - при достатній волозі та контролі конкуренції;

лядвенець;

низькі конюшини;

вівсяниці;

чебрець;

шавлія;

деревій;

місцеві степові злаки;

квіткове різнотрав'я.

Ґрунтопокривне управління в садах у середньому покращує стан ґрунту, знижує ерозію та сприяє накопиченню вуглецю. Метааналіз показав, що ефект на вологість залежить від клімату, віку саду та способу управління, але в цілому покритий ґрунт зберігав більше вологи, ніж система з чистою обробкою. (ScienceDirect)

У дуже сухому кліматі трави можуть конкурувати із молодими абрикосами. Тому перші роки довкола стовбура залишають мульчоване коло, а більш високий покрив розміщують далі від дерева.

Гільдія абрикоса

Абрикос краще працює у невеликій рослинній спільноті.

Центральне дерево

абрикос на стійкій підщепі.

Низькі плодові та чагарники

На сонячному боці:

лаванда;

чебрець;

шавлія;

смородина у вологому кліматі;

шипшина;

низькі сорти ожини на кордоні;

степова вишня;

мигдаль у теплій сухій зоні.

Ґрунтопокращувальні рослини

еспарцет;

лядвенець;

конюшина;

крики;

буркун - тимчасово і під контролем;

місцеві бобові.

Біомаса і глибоке коріння

живокіст у помірно вологій зоні;

цикорій;

деревій;

багаторічні злаки;

редька олійна на початковому етапі.

Рослини для запилювачів

чебрець;

ісоп;

котівник;

фацелію як тимчасова культура;

місцеві складноцвіті;

ранні цибулинні рослини.

Пристовбурна зона повинна залишатися вільною від щільної рослинності приблизно на 50-100 см у перші роки і бути покрита мульчею.

З якими деревами поєднувати абрикос

Для сухого плодового лесосада

мигдаль;

шовковиця;

груша на стійкій підщепі;

фісташка у відповідному кліматі;

глід;

дика злива;

цвіт вишні;

червоний;

ліщина деревоподібна;

дуб пухнастий або скельний у довгостроковому каркасі.

Для помірного клімату Швейцарії

яблуня;

груша;

зливу;

черешня;

айва;

червоний;

глід;

горобина домашня;

волоський горіх на великій відстані;

виноград на окремій опорі;

липа або польовий клен в екологічному каркасі.

Не варто розташовувати абрикос у майбутній глибокій тіні дуба, липи, горіха чи високого хвойного дерева. Йому необхідне повне сонячне світло.

Підщепа має критичне значення

Один і той же сорт абрикоса поводиться по-різному на різних підщепах.

Можливі підщепи на основі:

абрикоса;

покупець;

сливи;

персика;

міжвидових гібридів

Підщепа впливає на:

посухостійкість;

переносимість вапна;

силу зростання;

довговічність;

стійкість до перезволоження;

морозостійкість;

сумісність із ґрунтом;

швидкість вступу до плодоношення.

Для сухої відновлювальної системи потрібні не самі карликові підщепи, а сильнорослі форми, що добре укорінюються, адаптовані до місцевого грунту.

Посадка абрикоса на деградованій землі

Перший рік: підготовка

Визначити водяний стік.

Зупинити ерозію.

Посіяти багаторічні трави.

Створити контурні смуги.

Внести зрілий компост поверх ґрунту.

Підготувати водозбірні миски.

Встановити захист від козуль та зайців.

Другий етап: посадка

висаджувати у період спокою;

не заглиблювати кореневу шийку;

не робити маленьку яму, наповнену лише багатим субстратом;

розпушити широку зону навколо коріння;

змішувати компост переважно з поверхневим шаром;

добре полити;

замульчувати;

встановити стійку опору.

Для абрикоса особливо небезпечний застій води в ямі. На важкому грунті краще сформувати широкий невисокий насип, а не глибоку «ванну».

Перші три роки

контролювати вологу;

не допускати утворення плодів у перший сезон після слабкого вкорінення;

формувати відкриту освітлену крону;

захищати штамб;

оновлювати мульчу;

стежити за захворюваннями;

зберігати трави між деревами;

не допускати дотику мульчі зі стовбуром.

Щільність на гектар

Орієнтовно:

Для екологічного відновлення я не рекомендував би заповнювати гектар тільки абрикосом. Більш стійка модель з 40-100 абрикосів на гектар, доповнених іншими деревами, чагарниками, трав'яними смугами та природними ділянками.

Приклад структури одного гектара

Продуктивна частина

60 абрикосів;

20 слив та аличі;

15 груш;

10 ягід шовковиці;

10 горіхових дерев;

100-200 чагарників.

Екологічний каркас

глід;

шипшина;

червоний;

ліщина;

місцеві дуби;

польовий клен;

горобина;

живоплоти.

Ґрунтовий покрив

40% місцевого різнотрав'я;

20% бобових та кормових смуг;

10% квітучих ділянок;

10% мульчованих деревних кіл;

інше - дороги, водозбори, чагарники та природні острови.

Економічна цінність

Абрикос дозволяє створити цілий ланцюжок продукції:

свіжі плоди;

сушений абрикос;

курага;

пастилка;

джем;

сік;

пюре;

соуси;

оцет;

ферментовані напої;

заморожені плоди;

саджанці;

підщепи;

квітковий мед;

деревна тріска;

вироби із деревини після санітарних рубок.

Особливо вигідна переробка плодів другого ґатунку, які складно продати свіжими.

Абрикос можна поєднувати з однорічними культурами в агролісових системах. Дослідження напівзасушливих систем показало, що поєднання абрикосових дерев із польовими культурами, особливо просом, може ефективніше використовувати сонячне світло, ніж роздільне вирощування. (ScienceDirect)

Основні недоліки

Абрикос:

рано цвіте та страждає від весняних заморозків;

погано переносить застій води;

схильний до грибних і бактеріальних захворювань;

може витрачати глибоку ґрунтову вологу;

не фіксує атмосферний азот;

не переносить глибоку тінь;

потребує формування крони;

має нестабільний урожай у невідповідному кліматі;

не замінює протиерозійні трави та чагарники;

як монокультура дає обмежену біорізноманіття.

Висновок

Абрикос - сильне перехідне дерево між відновленням землі та створенням економіки. Він здатний порівняно швидко сформувати плодовий деревний ярус, дати тінь, коріння, органіку, цвітіння та товарну продукцію.

Але ґрунт відновлює не один абрикос, а вся система навколо нього:

водозбір + постійний рослинний покрив + мульча + трави та бобові + чагарники + змішані дерева + повернення органіки + помірна щільність посадки.

У такій системі абрикос стає не просто плодовою культурою, а піонерним економічним деревом лісосаду. У сухій монокультурі без покриття ґрунту він, навпаки, може прискорити виснаження запасів води.