Стійкий лісосад

Стійкий лісосад

Стійкий лісосад — це багатоярусна природно-господарська екосистема, в якій плодові дерева, горіхоплідні культури, ягідні чагарники, багаторічні трави, овочі, ліани, ґрунтопокривні рослини, гриби, мікроорганізми та тварини утворюють єдину взаємопов'язану систему.

Його завдання полягає не лише у отриманні врожаю. Стійкий лісосад повинен одночасно:

виробляти їжу;

відновлювати родючість ґрунту;

утримувати воду;

зменшувати ерозію;

створювати сприятливий мікроклімат;

підтримувати запилювачів;

надавати середовище проживання птахам та корисним тваринам;

зберігати генетичну та біологічну різноманітність;

поступово знижувати залежність від поливу, добрив та постійної обробки;

залишатися продуктивним при посухах, спеці, морозах та інших кліматичних змінах.

Стійкий лісосад є не звичайним садом з великою кількістю культур, а керовану модель лісової екосистемиадаптований для людини.

Головний принцип

У звичайному сільському господарстві кожну функцію часто доводиться забезпечувати окремо:

ґрунт удобрюють;

бур'яни видаляють;

рослини поливають;

шкідників знищують;

землю регулярно обробляють;

запилювачів намагаються залучати додатково.

У лісосаду ці функції поступово починають підтримувати одне одного.

Дерева створюють тінь та опад. Кущі заповнюють простір під кронами. Ґрунтопокривні рослини захищають землю від пересихання. Глибококореневі культури розпушують нижні горизонти. Азотфіксуючі рослини підтримують кругообіг азоту. Гриби переробляють деревину. Квітучі трави приваблюють запилювачів та хижих комах. Птахи та земноводні регулюють частину шкідників.

Людина не припиняє керувати лісосадом, але поступово переходить від постійної боротьби із природними процесами до їхнього напрямку.

Основні властивості стійкого лісосаду

1. Багатоярусність

Рослини займають різні рівні простору:

високий дерев'яний ярус;

середній плодовий ярус;

низькі дерева;

чагарники;

трав'янисті багаторічники;

ґрунтопокривні рослини;

кореневі культури;

ліани;

гриби та ґрунтові організми.

Багатоярусність дозволяє використовувати сонячне світло, ґрунт та вологу повніше, ніж у однорідній посадці.

Але стійкість значить максимальну щільність. Якщо дерев надто багато, вони починають надмірно конкурувати за світло, воду та харчування. Тому висота, ширина крони та глибина коренів повинні враховуватися ще на етапі проектування.

2. Постійно закритий ґрунт

У стійкому лісосаду земля майже повинна залишатися голою.

Її захищають:

живі ґрунтопокривні рослини;

листя;

деревна тріска;

скошена трава;

солома;

компост;

низькі чагарники;

багаторічні трави.

Закритий ґрунт:

менше перегрівається;

повільніше втрачає вологу;

менше руйнується дощем;

не припадає пилом;

краще підтримує дощових черв'яків, бактерії та гриби;

поступово накопичує органічну речовину.

3. Різноманітна коренева система

Рослини повинні використовувати різні горизонти ґрунту.

Поверхневе коріння швидко перехоплює дощову вологу. Сечковате коріння злаків зміцнює верхній шар. Стрижневе коріння люцерни та цикорію проникають глибше. Дерева утворюють довговічний підземний каркас.

Різноманітність коренів:

зменшує ерозію;

покращує структуру ґрунту;

створює канали для повітря та води;

живить мікроорганізми;

знижує пряму конкуренцію між рослинами.

4. Водна стійкість

Вода проектується раніше за основну посадку.

Стійкий лісосад повинен:

збирати дощову воду;

уповільнювати поверхневий стік;

спрямовувати надлишок води безпечним шляхом;

збільшувати її проникнення у ґрунт;

зменшувати випаровування;

мати резерв у разі посухи.

Для цього використовуються:

мульча;

водозбірні чаші;

контурні канави;

невеликі вали;

ставки;

дощові сади;

переливні канали;

живоплоти;

краплинне зрошення;

резервуари.

Вода не повинна застоюватися біля культур, які не переносять перезволоження. Тому лісосад одночасно повинен утримувати вологу та мати безпечний дренаж.

5. Кругообіг органічної речовини

Більшість чистої рослинної маси повертається в систему.

Використовуються:

листовий опад;

обрізані гілки;

гілка;

скошена трава;

рослинні рештки;

зрілий компост;

відмерлі коріння;

деревини для грибів.

Таким чином, поживні речовини не завжди виносяться з ділянки, а часто проходять через рослини, грунт, гриби і тварин.

При цьому хвора, заражена або забруднена важкими металами біомаса повинна видалятися окремо.

6. Біологічна різноманітність

Стійкість зростає, коли система складається із різних:

видів;

сортів;

підщепа;

термінів цвітіння;

термінів дозрівання;

типів коріння;

рівнів крони;

способів розмноження

Різноманітність зменшує ймовірність того, що одна хвороба, посуха чи заморозок знищать увесь урожай.

Не слід створювати лісосад з одного сорту яблуні, одного ягідного чагарника та однієї ґрунтопокривної рослини. Необхідна функціональна та генетична мозаїка.

7. Безперервне цвітіння

У лісосаду мають послідовно цвісти різні рослини:

ранньою весною;

пізньої весни;

влітку;

наприкінці літа;

восени.

Це забезпечує постійне харчування:

бджіл;

джмелів;

метеликів;

метелик;

одиночних бджіл;

хижих та паразитичних комах.

Безперервний квітковий конвеєр підвищує якість запилення та біологічну стійкість.

8. Корисні зв'язки між рослинами

Замість випадкового набору культур формуються рослинні угруповання, або гільдії.

Наприклад, навколо яблуні можуть бути:

смородина як ягідний чагарник;

конюшина як ґрунтопокривна та азотфіксуюча рослина;

живокіст як джерело мульчі;

суниця як живе покриття;

шніт-цибуля як ранній медонос;

деревій для корисних комах;

деревна тріска для грибної мережі.

Кожен компонент повинен виконувати одну або кілька функцій:

урожай;

захист ґрунту;

накопичення біомаси;

харчування запилювачів;

створення тіні;

вітрозахист;

відновлення ґрунту;

регулювання води.

9. Наступництво

Лісосад розвивається поетапно.

У перші роки переважають:

злаки;

сидерати;

бобові;

квітучі однорічники;

швидкорослі чагарники;

тимчасові культури.

Потім формуються:

плодові дерева;

ягідні чагарники;

постійні ґрунтопокривні рослини;

ліани;

грибні зони.

Через кілька років частина світлолюбних рослин йде, оскільки збільшується тінь. Їх замінюють тіньовитривалі культури.

Тому план посадки повинен враховувати як початковий вид ділянки, а й його стан через 5, 10 і 20 років.

Яруси стійкого лісосаду

Функціональні зони

Стійкий лісосад бажано розділяти на зони.

Виробнича зона

Тут знаходяться основні:

плодові дерева;

ягодники;

горіхоплідні;

багаторічні овочі;

лікарські та пряні культури.

Вона має бути зручною для збирання, обрізання та вивезення врожаю.

Розплідникова зона

Призначена для:

вирощування саджанців;

укорінення живців;

зберігання резервних рослин;

заміни загиблих дерев;

розмноження успішних місцевих сортів.

Природоохоронна зона

Включає:

місцеві рослини;

чагарникові укриття;

мертву деревину;

нескошені ділянки;

місця для птахів;

кам'яні купи;

вологі біотопи.

Водна зона

Може включати:

ставок;

дощовий сад;

заболочена ділянка;

фільтраційну смугу;

осоки;

килимок;

живий;

вологолюбні рослини.

Господарська зона

Тут розміщуються:

інструмент;

компост;

деревна тріска;

резервуари;

система зрошення;

майданчик сортування;

місце переробки урожаю.

Ремедіаційна зона

Якщо частина землі забруднена, вона відокремлюється від харчового лісосаду.

Тут використовуються:

технічні рослини;

стабілізуючі трави;

верба;

міскантус;

гірчиця;

амарант;

соняшник;

інші нехарчові культури.

Урожай та біомаса цієї зони не повинні потрапляти у харчовий цикл.

Етапи створення

Перший етап – дослідження

Проводяться:

аналіз ґрунту;

аналіз води;

дослідження рельєфу;

визначення сонячних та тіньових зон;

спостереження за вітром;

оцінка забруднення;

складання картки ділянки.

Другий етап – вода та інфраструктура

До масової посадки створюються:

вододіл;

дренаж;

основні доріжки;

під'їзд;

резервуари;

полив;

господарські майданчики;

огорожу.

Третій етап - відновлення ґрунту

Використовуються:

мульчування;

компост;

сидерати;

злаки;

люцерна;

конюшина;

глибококореневі культури;

мінімальне розпушування;

захист від ущільнення.

Четвертий етап - посадка каркасу

Висаджуються:

основні високі дерева;

плодові дерева;

вітроломні смуги;

чагарники;

азотфіксуючі рослини;

рослини водяних зон.

П'ятий етап – заповнення ярусів

Додаються:

ґрунтопокровники;

багаторічні овочі;

лікарські рослини;

ліани;

квітучі культури;

грибні ділянки.

Шостий етап - регулювання

У міру зростання проводяться:

обрізання;

проріджування;

видалення тимчасових рослин;

заміна невідповідних видів;

відкриття світлових вікон;

контроль ліан;

оновлення мульчі;

моніторинг грунту та води.

Що робить лісосад справді стійким

Стійкість визначається не кількістю рослин, а здатністю системи переживати порушення.

Лісосад стійкий, якщо:

загибель одного виду не руйнує всю систему;

урожай формується у різні терміни;

є резервні джерела води;

ґрунт постійно закритий;

вода не викликає ерозії;

є рослини з різною глибиною коріння;

відсутня залежність від одного сорту;

присутні запилювачі та природні вороги шкідників;

органічна речовина повертається у ґрунт;

зберігаються доступ та можливість догляду;

є план заміни старих дерев;

харчові та забруднені зони розділені;

ведеться постійний моніторинг.

Стійкий лісосад DREVO

У моделі DREVO лісосад може стати частиною ширшої системи:

відновлення деградованих земель;

безпечне виробництво продуктів;

колективного розплідника;

збереження рідкісних сортів;

навчання дітей та дорослих;

підтримки місцевих селян;

переробки сезонної продукції;

створення робочих місць;

відновлення водного режиму;

формування суспільного простору;

підтримки біорізноманіття.

Такий лісосад є одночасно:

садом;

невеликим лісом;

розплідником;

водозбірною системою;

лабораторією ґрунту;

харчовою системою;

притулком для тварин;

освітнім простором;

моделлю сталого поселення.

Визначення

Стійкий лісосад DREVO – це багатоярусна, біологічно різноманітна та керована екосистема, яка поєднує відновлення ґрунту, накопичення води, виробництво безпечної їжі, підтримку біорізноманіття та поступове зниження залежності від зовнішніх ресурсів.

Його розвиток будується за послідовністю:

діагностика території → безпека → керування водою → відновлення ґрунту → посадка деревного каркасу → створення ярусів → формування біорізноманіття → виробництво → переробка → постійне оновлення та моніторинг.

Стійкий лісосад не копіює природний ліс буквально. Він використовує його принципи, щоб створити продуктивну, довговічну та корисну людині живу систему.